відрізнення
ВІДРІ́ЗНЕННЯ, я, с.
Дія за знач. відрізни́ти і відрізни́тися.
Дуже сумно, що ви не вмієте відрізняти їх від порядних жінок. Я кажу, звичайно, про практичне відрізнення (В. Підмогильний);
Імена людей рідко відповідають зовнішнім або внутрішнім якостям їхніх носіїв, вони давно стали просто символами, що даються людині для відрізнення її від інших (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відрізнення — відрі́знення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- відрізнення — Відрі́знення, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- відрізнення — ВІДРІ́ЗНЕННЯ, я, с. Дія за знач. відрізни́ти й відрізни́тися. Словник української мови в 11 томах