відсиджуватися
ВІДСИ́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДСИ́ДІТИСЯ, джуся, дишся, док.
1. Перебувати в одному місці довгий час, не відлучаючись.
Дівкою, звісно, відсиджувалася собі вдома, а дружиною — що робити, коли, скажімо, щось по хазяйству треба (Смолич, Мир.., 1958, 35);
Після першого обходу гімназії як замкнувся [директор] в кабінеті, то годинами там відсиджувався, (Полт., Повість.., 1960, 347);
// Пасивно ставлячись до організаторської роботи, не з’являтися на місцях.
Відсиджуватися в кабінеті.
2. Перебувати, проводити певний час де-небудь, уникаючи небезпеки, пересиджуючи несприятливий момент і т. ін.
Знаючи міцність дверей і стін рубки, сподівався [Андрій] за ними відсидітися (Трубл., II, 1955, 164);
Мадяри думали відсидітись у штабі.., але партизани змели вороже гніздо (Шер., В партиз. загонах, 1947, 70).
Словник української мови (СУМ-11)