відсиджуватися
ВІДСИ́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДСИ́ДІТИСЯ, джуся, дишся, док.
1. Перебувати певний час у якомусь місці.
Дівкою, звісно, відсиджувалася собі вдома, а дружиною – що робити, коли, скажімо, щось по хазяйству треба (Ю. Смолич);
Після першого обходу гімназії як замкнувся [директор] в кабінеті, то годинами там відсиджувався (О. Полторацький).
2. Рятуючись від кого-, чого-небудь, перечікуючи, перебувати в безпечному місці.
Замість того, щоб відсиджуватися під захистом міліції в службовому кабінеті, .. [голова міськвиконкому] повинен був виявити інтерес до пропозиції громадян Києва (Ю. Щербак);
Мадяри думали відсидітись у штабі.., але партизани змели вороже гніздо (М. Шеремет);
Знаючи міцність дверей і стін рубки, сподівався [Андрій] за ними відсидітися (М. Трублаїні).
◇ (1) Відси́джуватися у за́пічку (по за́кутках, у за́тишку) – бути бездіяльним, ухиляючись від труднощів, від участі в чому-небудь.
– Нудна штука оті училища, – каже Сашко. – Зараз воювати треба, а не відсиджуватись по закутках (Є. Доломан);
– То що ж нам робити? – спитав Всеволод. – Незручно відсиджуватися в затишку, коли інші воюватимуть (В. Малик);
– От і настає, Лесю, хвилина, коли треба і нам братися до діла. Або ж... або, склавши гордо на грудях руки, відсиджуватися у запічку, мов той цвіркун (М. Олійник);
(2) Відси́джуватися / відси́дітися за спи́ною (за спи́нами, за плечи́ма) – прикриваючись ким-небудь, ухилятися від чогось.
Нікого не здивувала звістка про те, що ні Лляного, ні Когута на селі немає. Вдень бояться носа показати, відсиджуються за спиною комендантової охорони. А вночі з'являться обов'язково (Микита Чернявський);
Багатіють ті, хто не воював, хто за нашими спинами відсиджувався, зберігаючи тягло і власні шкури! (М. Циба);
Він навіть заявив, що піде з армії, якщо його не направлять у район бойових дій. “Мені соромно відсиджуватися за спинами солдатів, які гинуть у бою” (з газ.);
– Хм. Некрасиво це в тебе виходить. Відсидітись за чиїмись плечима легше всього (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)