відстрілювати

ВІДСТРІ́ЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., ВІДСТРІ́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Кулею або снарядом відбивати частину від цілого.

Він корки панночкам одстрілював з пістоля Од черевиків (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 144).

ВІДСТРІ́ЛЮВАТИ², юю, юєш, недок., ВІДСТРІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док.

1. перех. Полюючи, забивати певну кількість дичини.

Мисливські організації не встигають відстрілювати щорічний їх [лисиць] приплід (Звірі.. Карпат.., 1952, 30);

Київські мисливці відстріляли багато лисиць, зайців (Веч. Київ, 16. II 1957, 4).

2. тільки док., неперех. Те саме, що відстріля́тися 1.

Значення в інших словниках

1. відстрілювати — відстрі́лювати 1 дієслово недоконаного виду відбивати частину від цілого відстрі́лювати 2 дієслово недоконаного виду полюючи, убивати якусь кількість  Орфографічний словник української мови
2. відстрілювати — I -юю, -юєш, недок., відстрелити і відстрілити, -лю, -лиш, док., перех. Кулею або снарядом відбивати частину від цілого. II -юю, -юєш, недок., відстріляти, -яю, -яєш, док. 1》 перех. Полюючи, забивати певну кількість дичини. 2》 тільки док., неперех. Те саме, що відстрілятися II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відстрілювати — ВІДСТРІ́ЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., ВІДСТРІ́ЛИТИ, лю, лиш, док., що. 1. Кулею або снарядом відбивати частину від цілого. Ми з батьком гатили над усі сподівання влучно, раз за разом відстрілюючи від дерева всохлі гілки (Ю. Андрухович).  Словник української мови у 20 томах