відстрілювати

відстрі́лювати

I -юю, -юєш, недок., відстрелити і відстрілити, -лю, -лиш, док., перех.

Кулею або снарядом відбивати частину від цілого.

II -юю, -юєш, недок., відстріляти, -яю, -яєш, док.

1》 перех. Полюючи, забивати певну кількість дичини.

2》 тільки док., неперех. Те саме, що відстрілятися II.

Значення в інших словниках

1. відстрілювати — відстрі́лювати 1 дієслово недоконаного виду відбивати частину від цілого відстрі́лювати 2 дієслово недоконаного виду полюючи, убивати якусь кількість  Орфографічний словник української мови
2. відстрілювати — ВІДСТРІ́ЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., ВІДСТРІ́ЛИТИ, лю, лиш, док., що. 1. Кулею або снарядом відбивати частину від цілого. Ми з батьком гатили над усі сподівання влучно, раз за разом відстрілюючи від дерева всохлі гілки (Ю. Андрухович).  Словник української мови у 20 томах
3. відстрілювати — ВІДСТРІ́ЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., ВІДСТРІ́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Кулею або снарядом відбивати частину від цілого. Він корки панночкам одстрілював з пістоля Од черевиків (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 144).  Словник української мови в 11 томах