відстібати

ВІДСТІБА́ТИ, а́ю, а́єш, рідко ВІДСТІ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСТЕБНУ́ТИ й ВІДСТІ́БНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Знімати, відділяти пристебнутий предмет, звільняючи застібки.

З’явились брати Блаженки, відстібаючи на ходу алюмінієві фляги (Гончар, I, 1954, 376);

Ніхто не помітив, як Мусій Ступак метушливо відстібував під піджаком пасок (Сміл., Зустрічі, 1936, 38);

Довго дивиться [Корн] на офіцерів, на адмірала, потім помалу відстебнув кортик, простяг адміралові (Корн., І, 1955, 40).

Значення в інших словниках

1. відстібати — відстіба́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. відстібати — -аю, -аєш, рідко відстібувати, -ую, -уєш, недок., відстебнути й відстібнути, -ну, -неш, док., перех. Знімати, відділяти пристебнутий предмет, звільняючи застібки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відстібати — ВІДСТІБА́ТИ, а́ю, а́єш, ВІДСТІ́БУВАТИ, рідко ВІДСТЬО́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСТЕБНУ́ТИ, ВІДСТІБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що. 1. Знімати, відділяти щось пристебнуте. Ніхто не помітив, як Мусій Ступак метушливо відстібував під піджаком пасок (Л.  Словник української мови у 20 томах
4. відстібати — ВІДСТІБА́ТИ (розкриваючи застібки, знімати або звільняти пристебнутий предмет), ВІДСТІ́БУВАТИ, ВІДПИНА́ТИ, ВІДЩІБА́ТИ діал. — Док.: відстебну́ти, відіпну́ти, відіп'я́ти, відп'ясти́, відщебну́ти. Павло знову відстібує свою баклажку (В.  Словник синонімів української мови
5. відстібати — Відстіба́ти, -стіба́ю, -стіба́єш; відстебну́ти, -стебну́; -стебне́ш; відсте́бнений і відсте́бнутий  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)