відсіля

ВІДСІЛЯ́, ВІДСІ́ЛЬ, присл. З цього місця, від цього місця; звідси.

Тебе прогонять відсіля (Котл., І, 1952, 219);

— Але слухай, старий, поки я не вернуся, не смій мені відсіля рушитися (Фр., II, 1950, 31);

// З цього боку, по цей бік.

І відтіль гора, і відсіль гора; Поміж тими крутими горами Сходила ясная зоря (Чуб., V, 1874, 120);

Відсіль обзір який гарний, подивіться! (Шер., В партиз. загонах, 1947, 48).

◊ Ні відсі́ль [і] ні відті́ль — невідомо з чого (на що), невідомо звідки.

Та ні відсіль і ні відтіль На ту сирітську копійчину Купив садочок і хатину (Шевч., II, 1953, 50).

Значення в інших словниках

1. відсіля — відсіля́ прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. відсіля — відсіль, присл. З цього місця, від цього місця; звідси. || З цього боку, по цей бік. Ні відсіль ні відтіль — невідомо з чого (на що), невідомо звідки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відсіля — ВІДСІЛЯ́, ВІДСІ́ЛЬ, присл. Із цього місця, від цього місця; звідси. Тебе прогонять відсіля (І. Котляревський); – Але слухай, старий, поки я не вернуся, не смій мені відсіля рушитися (І.  Словник української мови у 20 томах
4. відсіля — ЗВІ́ДСИ (ІЗВІ́ДСИ рідше) (з цього місця), ЗВІДСІЛЯ́, ВІДСІЛЯ́, ЗВІДСІ́ЛЬ, ВІДСІ́ЛЬ, ВІ́ДСИ.  Словник синонімів української мови
5. відсіля — Відціля́ = відсіля́, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. відсіля — Відсіль, відсіля нар. Отсюда. Комусь буде тяжко важко, як я піду відсіль. н. п. Недалеко відсіля спасається пустельник. Стор. І. 106.  Словник української мови Грінченка