відтворений
ВІДТВО́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відтвори́ти.
Багатогранно відтворений образ Шевченка в українській радянській поезії (Рад. літ-во, 11, 1949, 74);
// відтво́рено, безос. присудк. сл.
В оповіданні [Марка Вовчка] "Два сини".. реалістично відтворено картини безправного становища кріпаків (Укр. літ., 8, 1957, 235).
Словник української мови (СУМ-11)