відти
ВІ́ДТИ, присл., розм. Те саме, що зві́дти.
Бодай туди не дійшло і відти не прийшло! (Номис, 1864, № 3677);
Щодня надвечір ходила Султанівна чарівнича Туди й відти до криниці (Граб., І, 1959, 251).
Словник української мови (СУМ-11)ВІ́ДТИ, присл., розм. Те саме, що зві́дти.
Бодай туди не дійшло і відти не прийшло! (Номис, 1864, № 3677);
Щодня надвечір ходила Султанівна чарівнича Туди й відти до криниці (Граб., І, 1959, 251).
Словник української мови (СУМ-11)