відтоптувати
ВІДТО́ПТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДТОПТА́ТИ, опчу́, о́пчеш, док., перех.
1. Наступаючи ногою на що-небудь, пошкоджувати.
Наступивши Довбні на ногу, кинулася до самовара. — Дивися — ноги обтопчеш! — скрикнув Довбня (Мирний, III, 1954, 209);
// звичайно док. Довгою ходьбою втомити, пошкодити ноги.
— Коли ви своє одробите, ноги відтопчете, спини не розігнете, — куди тоді вас..? (Ю. Янов., І, 195У, 615).
2. перев. док., рідко. Стоптати, порвати взуття.
— Дівчат стільки.., а піди свататися, так і чоботи відтопчеш (Барв., Опов.., 1902, 312);
Черевички відтопчу (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)