відточеність
ВІДТО́ЧЕНІСТЬ, ності, ж. Якість за знач. відто́чений 2.
Я пам’ятаю.. виняткову відточеність.. вимови.. баритона Паділли (Моє життя в мист., 1955, 25);
Відточеність форм, лаконізм і чіткість малюнка — ось риси, притаманні творчості художника [Л. Братченка] (Мист., 3, 1962, 18).
Словник української мови (СУМ-11)