відтінений

ВІДТІ́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відтіни́ти.

Золотими літерами, відтіненими чорними рисками, вона [вивіска] сповіщала людям, на подив: Чепігов і син (Юхвід, Оля, 1959, 135);

// відті́нено, безос. присудк. сл.

Засобами народних порівнянь відтінено важкі думки матері [в оповіданні Марка Вовчка "Два сини"], її настрої та переживання (Укр. літ., 8, 1957, 236).

Значення в інших словниках

1. відтінений — відті́нений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. відтінений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відтінити. || відтінено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відтінений — ВІДТІ́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до відтіни́ти. Скрип підвід, немов ячіння журавлине, жалібне, без кінця й краю... У мряці ночі, відтіненій далекими загравами, те ячіння стоїть над землею (І.  Словник української мови у 20 томах