відхоплювати

ВІДХО́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДХОПИ́ТИ, оплю́, о́пиш; мн. відхоплять; док., перех. І.рідко. Те саме, що відсми́кувати.

Шестірний замахнувся; Жук одхопив руку — лінійка ударилась об лаву (Мирний, І, 1954, 329).

2. розм. Забирати від когось собі; віднімати в когось; захоплювати.

[Василь:] Усі добре знають, як Шкандибиха, ще й тепер, даючи гроші під заставу, одхоплює нивку по нивці від бідноти, що не спроможеться у строк позички віддати… (Мирний, V, 1955, 18);

— Колонізація північно-східного узбережжя.. є лише першим кроком до не дуже віддаленої мети: відхопити Камчатку від нашої імперії (Стельмах, Хліб.., 1959, 20).

Значення в інших словниках

1. відхоплювати — відхо́плювати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. відхоплювати — -юю, -юєш, недок., відхопити, -оплю, -опиш; мн. відхоплять; док., перех., рідко. 1》 Те саме, що відсмикувати. 2》 розм. Забирати від когось собі; віднімати в когось; захоплювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відхоплювати — див. хватати  Словник чужослів Павло Штепа
4. відхоплювати — ВІДХО́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДХОПИ́ТИ, оплю́, о́пиш; мн. відхо́плять; док., що, розм. 1. рідко. Те саме, що відсми́кувати. Шестірний замахнувся; Жук одхопив руку – лінійка ударилась об лаву (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
5. відхоплювати — ЗАВОЛОДІ́ТИ чим (узяти собі, у своє користування, володіння), ОВОЛОДІ́ТИ, ПРИВЛА́СНИТИ що, ПРИСВО́ЇТИ що, ПОСІ́СТИ що, ЗАВЛАДА́ТИ рідко, ЗАПОСІ́СТИ що, діал.; УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) що, ЗАБРА́ТИ що, ЗАЙНЯ́ТИ що, ЗАХОПИ́ТИ що, ЗАГРАБУВА́ТИ що, розм.  Словник синонімів української мови