відхідний

ВІДХІДНИ́Й, а, е. Пов’язаний з відходом (у 1 знач.); прощальний.

Обід відхідний (Сл. Гр.).

∆ Відхідни́й про́мисел, іст. — сезонна робота, на яку йшли селяни, залишаючи тимчасово своє господарство.

Значення в інших словниках

1. відхідний — відхідни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. відхідний — -а, -е. Пов'язаний з відходом (у 1 знач.); прощальний. Відхідний промисел іст. — сезонна робота, на яку йшли селяни, залишаючи тимчасово своє господарство.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відхідний — ВІДХІДНИ́Й¹, а́, е́. 1. Пов'язаний з відходом (у 1 знач.); прощальний. Ксьондз читав відхідну молитву, і чіткі латинські слова падали, як грудки землі, у могилу... (Д. Білий); Обід відхідний (Сл. Гр.); // у знач. ім. відхідна́, ної, ж. 2. спец.  Словник української мови у 20 томах
4. відхідний — співа́ти відхідну́ кому, чому. Вважати кого-, що-небудь приреченим на загибель, на знищення; прощатися з кимсь, чимсь назавжди. Неабиякі, не прості то були похорони, то дворянство ховало свого предводителя, то панство співало відхідну своїм розкошам (Панас Мирний).  Фразеологічний словник української мови
5. відхідний — Відхідни́й, -на́, -не́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. відхідний — Відхідний, -а, -е Прощальный, даваемый на отходѣ. Обід відхідний. Чуб. Дали мені відхідного коня вороного, дівчинонька хустиночку з під злота самого. Мет. 23.  Словник української мови Грінченка