відхідний

ВІДХІДНИ́Й¹, а́, е́.

1. Пов'язаний з відходом (у 1 знач.); прощальний.

Ксьондз читав відхідну молитву, і чіткі латинські слова падали, як грудки землі, у могилу... (Д. Білий);

Обід відхідний (Сл. Гр.);

// у знач. ім. відхідна́, ної, ж.

2. спец. Який відділяється, відходить.

Проект передбачає виробництво високоякісного доменного коксу сухим способом та утилізацію відхідного тепла коксу у вигляді пари для подальшого виробництва (з наук.-техн. літ.);

// Який відгалужується, відходить від чого-небудь.

Пропонуються шафи розподільчі навісного виконання з автоматичними вимикачами відхідних фідерів (з наук.-техн. літ.).

ВІДХІДНИ́Й², а́, е́.

Пов'язаний з відходами (див. відхо́ди).

Ідея підживлення рослин у закритому ґрунті відхідними газами довго залишалася нереалізованою (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. відхідний — відхідни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. відхідний — -а, -е. Пов'язаний з відходом (у 1 знач.); прощальний. Відхідний промисел іст. — сезонна робота, на яку йшли селяни, залишаючи тимчасово своє господарство.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відхідний — співа́ти відхідну́ кому, чому. Вважати кого-, що-небудь приреченим на загибель, на знищення; прощатися з кимсь, чимсь назавжди. Неабиякі, не прості то були похорони, то дворянство ховало свого предводителя, то панство співало відхідну своїм розкошам (Панас Мирний).  Фразеологічний словник української мови
4. відхідний — Відхідни́й, -на́, -не́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. відхідний — ВІДХІДНИ́Й, а, е. Пов’язаний з відходом (у 1 знач.); прощальний. Обід відхідний (Сл. Гр.). ∆ Відхідни́й про́мисел, іст. — сезонна робота, на яку йшли селяни, залишаючи тимчасово своє господарство.  Словник української мови в 11 томах
6. відхідний — Відхідний, -а, -е Прощальный, даваемый на отходѣ. Обід відхідний. Чуб. Дали мені відхідного коня вороного, дівчинонька хустиночку з під злота самого. Мет. 23.  Словник української мови Грінченка