відхідний
ВІДХІДНИ́Й¹, а́, е́.
1. Пов'язаний з відходом (у 1 знач.); прощальний.
Ксьондз читав відхідну молитву, і чіткі латинські слова падали, як грудки землі, у могилу... (Д. Білий);
Обід відхідний (Сл. Гр.);
// у знач. ім. відхідна́, ної, ж.
2. спец. Який відділяється, відходить.
Проект передбачає виробництво високоякісного доменного коксу сухим способом та утилізацію відхідного тепла коксу у вигляді пари для подальшого виробництва (з наук.-техн. літ.);
// Який відгалужується, відходить від чого-небудь.
Пропонуються шафи розподільчі навісного виконання з автоматичними вимикачами відхідних фідерів (з наук.-техн. літ.).
ВІДХІДНИ́Й², а́, е́.
Пов'язаний з відходами (див. відхо́ди).
Ідея підживлення рослин у закритому ґрунті відхідними газами довго залишалася нереалізованою (з наук.-попул. літ.).
Значення в інших словниках
- відхідний — відхідни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- відхідний — -а, -е. Пов'язаний з відходом (у 1 знач.); прощальний. Відхідний промисел іст. — сезонна робота, на яку йшли селяни, залишаючи тимчасово своє господарство. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відхідний — співа́ти відхідну́ кому, чому. Вважати кого-, що-небудь приреченим на загибель, на знищення; прощатися з кимсь, чимсь назавжди. Неабиякі, не прості то були похорони, то дворянство ховало свого предводителя, то панство співало відхідну своїм розкошам (Панас Мирний). Фразеологічний словник української мови
- відхідний — Відхідни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- відхідний — ВІДХІДНИ́Й, а, е. Пов’язаний з відходом (у 1 знач.); прощальний. Обід відхідний (Сл. Гр.). ∆ Відхідни́й про́мисел, іст. — сезонна робота, на яку йшли селяни, залишаючи тимчасово своє господарство. Словник української мови в 11 томах
- відхідний — Відхідний, -а, -е Прощальный, даваемый на отходѣ. Обід відхідний. Чуб. Дали мені відхідного коня вороного, дівчинонька хустиночку з під злота самого. Мет. 23. Словник української мови Грінченка