1. Словник української мови Грінченка

відхідний

Відхідний, -а, -е

Прощальный, даваемый на отходѣ. Обід відхідний. Чуб. Дали мені відхідного коня вороного, дівчинонька хустиночку з під злота самого. Мет. 23.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відхідний — відхідни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. відхідний — -а, -е. Пов'язаний з відходом (у 1 знач.); прощальний. Відхідний промисел іст. — сезонна робота, на яку йшли селяни, залишаючи тимчасово своє господарство. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відхідний — ВІДХІДНИ́Й¹, а́, е́. 1. Пов'язаний з відходом (у 1 знач.); прощальний. Ксьондз читав відхідну молитву, і чіткі латинські слова падали, як грудки землі, у могилу... (Д. Білий); Обід відхідний (Сл. Гр.); // у знач. ім. відхідна́, ної, ж. 2. спец. Словник української мови у 20 томах
  4. відхідний — співа́ти відхідну́ кому, чому. Вважати кого-, що-небудь приреченим на загибель, на знищення; прощатися з кимсь, чимсь назавжди. Неабиякі, не прості то були похорони, то дворянство ховало свого предводителя, то панство співало відхідну своїм розкошам (Панас Мирний). Фразеологічний словник української мови
  5. відхідний — Відхідни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. відхідний — ВІДХІДНИ́Й, а, е. Пов’язаний з відходом (у 1 знач.); прощальний. Обід відхідний (Сл. Гр.). ∆ Відхідни́й про́мисел, іст. — сезонна робота, на яку йшли селяни, залишаючи тимчасово своє господарство. Словник української мови в 11 томах