1. Словник української мови Грінченка

відхідник

Відхідник, -ка

м. Задній проходъ. Входить з живіт і відходить в одхідник, очищаючи всяку душу. Єв. Мр. VII. 19.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відхідник — відхі́дник 1 іменник чоловічого роду, істота заробітчанин відхі́дник 2 іменник чоловічого роду анальний отвір Орфографічний словник української мови
  2. відхідник — I -а, ч., іст. Селянин, який тимчасово йшов із села на заробітки. II -а, ч., анат. Анальний отвір прямої кишки; задній прохід. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відхідник — ВІДХІ́ДНИК¹, а, ч., іст. Селянин, який тимчасово йшов із села на заробітки. У першій половині XIX ст. частина піших селян, бездомників і городників Правобережної України, лишаючись кріпаками, перетворювалась на робітників-відхідників (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. відхідник — ВІДХІ́ДНИК¹, а, ч., іст. Селянин, який тимчасово йшов із села на заробітки. У першій половині XIX ст. частина піших селян, бездомників і городників Правобережної України, лишаючись кріпаками, перетворювалась на.. робітників-відхідників (Укр. іст. Словник української мови в 11 томах