1. Орфографічний словник української мови

відхідник

відхі́дник 1

іменник чоловічого роду, істота

заробітчанин

відхі́дник 2

іменник чоловічого роду

анальний отвір

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відхідник — I -а, ч., іст. Селянин, який тимчасово йшов із села на заробітки. II -а, ч., анат. Анальний отвір прямої кишки; задній прохід. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. відхідник — ВІДХІ́ДНИК¹, а, ч., іст. Селянин, який тимчасово йшов із села на заробітки. У першій половині XIX ст. частина піших селян, бездомників і городників Правобережної України, лишаючись кріпаками, перетворювалась на робітників-відхідників (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  3. відхідник — ВІДХІ́ДНИК¹, а, ч., іст. Селянин, який тимчасово йшов із села на заробітки. У першій половині XIX ст. частина піших селян, бездомників і городників Правобережної України, лишаючись кріпаками, перетворювалась на.. робітників-відхідників (Укр. іст. Словник української мови в 11 томах
  4. відхідник — Відхідник, -ка м. Задній проходъ. Входить з живіт і відходить в одхідник, очищаючи всяку душу. Єв. Мр. VII. 19. Словник української мови Грінченка