відхідник
ВІДХІ́ДНИК¹, а, ч., іст.
Селянин, який тимчасово йшов із села на заробітки.
У першій половині XIX ст. частина піших селян, бездомників і городників Правобережної України, лишаючись кріпаками, перетворювалась на робітників-відхідників (з наук. літ.).
ВІДХІ́ДНИК², а, ч., анат.
Анальний отвір прямої кишки; задній прохід.
Геморой – вузлоподібне розширення вен прямої кишки, здебільшого в ділянці відхідника (з наук. літ.);
Для полегшення болю прикладають холодні компреси на ділянку відхідника, замінюючи їх після нагрівання (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відхідник — відхі́дник 1 іменник чоловічого роду, істота заробітчанин відхі́дник 2 іменник чоловічого роду анальний отвір Орфографічний словник української мови
- відхідник — I -а, ч., іст. Селянин, який тимчасово йшов із села на заробітки. II -а, ч., анат. Анальний отвір прямої кишки; задній прохід. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відхідник — ВІДХІ́ДНИК¹, а, ч., іст. Селянин, який тимчасово йшов із села на заробітки. У першій половині XIX ст. частина піших селян, бездомників і городників Правобережної України, лишаючись кріпаками, перетворювалась на.. робітників-відхідників (Укр. іст. Словник української мови в 11 томах
- відхідник — Відхідник, -ка м. Задній проходъ. Входить з живіт і відходить в одхідник, очищаючи всяку душу. Єв. Мр. VII. 19. Словник української мови Грінченка