відхідник
ВІДХІ́ДНИК¹, а, ч., іст.
Селянин, який тимчасово йшов із села на заробітки.
У першій половині XIX ст. частина піших селян, бездомників і городників Правобережної України, лишаючись кріпаками, перетворювалась на робітників-відхідників (з наук. літ.).
ВІДХІ́ДНИК², а, ч., анат.
Анальний отвір прямої кишки; задній прохід.
Геморой – вузлоподібне розширення вен прямої кишки, здебільшого в ділянці відхідника (з наук. літ.);
Для полегшення болю прикладають холодні компреси на ділянку відхідника, замінюючи їх після нагрівання (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)