відхідник

відхі́дник 1

іменник чоловічого роду, істота

заробітчанин

відхі́дник 2

іменник чоловічого роду

анальний отвір

Значення в інших словниках

1. відхідник — I -а, ч., іст. Селянин, який тимчасово йшов із села на заробітки. II -а, ч., анат. Анальний отвір прямої кишки; задній прохід.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. відхідник — ВІДХІ́ДНИК¹, а, ч., іст. Селянин, який тимчасово йшов із села на заробітки. У першій половині XIX ст. частина піших селян, бездомників і городників Правобережної України, лишаючись кріпаками, перетворювалась на робітників-відхідників (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. відхідник — ВІДХІ́ДНИК¹, а, ч., іст. Селянин, який тимчасово йшов із села на заробітки. У першій половині XIX ст. частина піших селян, бездомників і городників Правобережної України, лишаючись кріпаками, перетворювалась на.. робітників-відхідників (Укр. іст.  Словник української мови в 11 томах
4. відхідник — Відхідник, -ка м. Задній проходъ. Входить з живіт і відходить в одхідник, очищаючи всяку душу. Єв. Мр. VII. 19.  Словник української мови Грінченка