відціля
ВІДЦІЛЯ́, ВІДЦІ́ЛЬ, присл., розм. З цього місця; звідси.
А відціля видніше буде. Як той розкопуватимуть льох (Шевч., І, 1951, 293);
Це відціля ти проводжала мене на захід огняний (Сос., Близька далина, 1960, 255);
Вже берега і не видко. Не видко землі відціль (Нех., Казки.., 1958, 52).
Словник української мови (СУМ-11)