відціля
ВІДЦІЛЯ́, ВІДЦІ́ЛЬ, присл., розм.
Відсіля.
А відціля видніше буде, Як той розкопуватимуть льох (Т. Шевченко);
– Панове! – гукав. – Не цілої півмилі відціля, такий брід, що аж любо (Б. Лепкий);
Це відціля ти проводжала мене на захід огняний (В. Сосюра);
Вже берега і не видко, Не видко землі відціль (І. Нехода).
Словник української мови (СУМ-20)