1. Словник української мови у 20 томах

відціля

ВІДЦІЛЯ́, ВІДЦІ́ЛЬ, присл., розм.

Відсіля.

А відціля видніше буде, Як той розкопуватимуть льох (Т. Шевченко);

– Панове! – гукав. – Не цілої півмилі відціля, такий брід, що аж любо (Б. Лепкий);

Це відціля ти проводжала мене на захід огняний (В. Сосюра);

Вже берега і не видко, Не видко землі відціль (І. Нехода).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відціля — відціля́ прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. відціля — відціль, присл., розм. З цього місця; звідси. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відціля — Відціля́ = відсіля́, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. відціля — ВІДЦІЛЯ́, ВІДЦІ́ЛЬ, присл., розм. З цього місця; звідси. А відціля видніше буде. Як той розкопуватимуть льох (Шевч., І, 1951, 293); Це відціля ти проводжала мене на захід огняний (Сос., Близька далина, 1960, 255); Вже берега і не видко. Не видко землі відціль (Нех., Казки.., 1958, 52). Словник української мови в 11 томах