відчай
ВІ́ДЧАЙ, ю, ч.
Почуття сильного душевного болю, безвиході; розпач.
Настуся знов підвелась і почала походжати по салоні з якоюсь тугою на серці, з одчаєм на душі (І. Нечуй-Левицький);
Останній одчай огортав православних (М. Грушевський);
– Такий мене одчай узяв, що аж серце закам'яніло... (С. Васильченко);
Передсмертний відчай охопив його серце (Ю. Яновський);
Палив мене такий великий відчай, отак би встав та й безвісти забіг! (Л. Костенко);
* У порівн. Спів, тривожний, як одчай, оплакував, гукав, будив (Ю. Яновський).
Бу́ти у ві́дчаї див. бу́ти;
Вкида́ти у ві́дчай (у ро́зпач) див. вкида́ти;
Дово́дити / довести́ до ві́дчаю див. дово́дити;
(1) З ві́дчаю – у стані сильного душевного болю, безвиході, відчаю.
Ти не ламай тоді з відчаю руки, А добрим словом, пошепки, прости (Л. Дмитерко);
(2) На ві́дчай [душі́] – зважившись, насмілившись на все, ризикуючи всім.
Пустив на одчай душі (Номис);
Вони лиш пам'ятали, що бігли на одчай, через комиші, через воду, в безпросвітній темряві (М. Коцюбинський);
[Павлюк:] Чого ж ти їдеш на одчай душі? [Сахно Черняк:] Як не поїду, буду їхать вічно. Нічим не відпокутуюсь, нічим! (Л. Костенко).
Значення в інших словниках
- відчай — ві́дча́й іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- відчай — (душі) розпач, розпука; У ФР. безвихідь, безнадія. Словник синонімів Караванського
- відчай — хохл. (отчаяніє) розпач, розпука розпач, розпука, див. десперація Словник чужослів Павло Штепа
- відчай — -ю, ч. Почуття сильного душевного болю, безвихідності; розпач. Впадати у відчай. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відчай — див. сум Словник синонімів Вусика
- відчай — ВІДЧАЙ — поняття філософії екзистенціалізму, що окреслює екзистенційну ситуацію граничного буття, в якій людина переживає абсолютну неможливість подальшого існування у звичному буттєвому просторі. К'єркегор розрізняє два вияви... Філософський енциклопедичний словник
- відчай — БЕЗНАДІ́Я (відсутність сподівань на краще), БЕЗНАДІ́ЙНІСТЬ, БЕЗВИ́ХІДНІСТЬ, БЕЗПОРА́ДНІСТЬ, БЕЗПРОСВІ́ТОК підсил. рідко; БЕЗПЕРСПЕКТИ́ВНІСТЬ, БЕЗВИГЛЯ́ДНІСТЬ зах. Словник синонімів української мови
- відчай — ВІ́ДЧАЙ, ю, ч. Почуття сильного душевного болю, безвихідності розпач. І Настуся знов підвелись і почала походжати по салоні з якоюсь тугою на серці, з одчаєм на душі (Н.-Лев., IV, 1956, 255); — Такий мене одчай узяв, що аж серце закам’яніло… (Вас. Словник української мови в 11 томах
- відчай — Відчай, -чаю м. Безнадежность. Употреб. лишь въ выраженіи: пустити на одчай божий, — на одчай душі. На все отважиться, дѣлать, всѣмъ рискуя. Ном. № 2294 и стр. 286, № 2294. Словник української мови Грінченка