відчай

ві́дча́й

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відчай — (душі) розпач, розпука; У ФР. безвихідь, безнадія. Словник синонімів Караванського
  2. відчай — хохл. (отчаяніє) розпач, розпука розпач, розпука, див. десперація Словник чужослів Павло Штепа
  3. відчай — -ю, ч. Почуття сильного душевного болю, безвихідності; розпач. Впадати у відчай. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відчай — ВІ́ДЧАЙ, ю, ч. Почуття сильного душевного болю, безвиході; розпач. Настуся знов підвелась і почала походжати по салоні з якоюсь тугою на серці, з одчаєм на душі (І. Нечуй-Левицький); Останній одчай огортав православних (М. Словник української мови у 20 томах
  5. відчай — див. сум Словник синонімів Вусика
  6. відчай — ВІДЧАЙ — поняття філософії екзистенціалізму, що окреслює екзистенційну ситуацію граничного буття, в якій людина переживає абсолютну неможливість подальшого існування у звичному буттєвому просторі. К'єркегор розрізняє два вияви... Філософський енциклопедичний словник
  7. відчай — БЕЗНАДІ́Я (відсутність сподівань на краще), БЕЗНАДІ́ЙНІСТЬ, БЕЗВИ́ХІДНІСТЬ, БЕЗПОРА́ДНІСТЬ, БЕЗПРОСВІ́ТОК підсил. рідко; БЕЗПЕРСПЕКТИ́ВНІСТЬ, БЕЗВИГЛЯ́ДНІСТЬ зах. Словник синонімів української мови
  8. відчай — ВІ́ДЧАЙ, ю, ч. Почуття сильного душевного болю, безвихідності розпач. І Настуся знов підвелись і почала походжати по салоні з якоюсь тугою на серці, з одчаєм на душі (Н.-Лев., IV, 1956, 255); — Такий мене одчай узяв, що аж серце закам’яніло… (Вас. Словник української мови в 11 томах
  9. відчай — Відчай, -чаю м. Безнадежность. Употреб. лишь въ выраженіи: пустити на одчай божий, — на одчай душі. На все отважиться, дѣлать, всѣмъ рискуя. Ном. № 2294 и стр. 286, № 2294. Словник української мови Грінченка