відчайдух
відчайду́х
іменник чоловічого роду, істота
розм.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відчайдух — Відчаяка, відчаюга, сміливець, ід. гаряча голова, г. ризикант, жм. урвиголова, паливода; пор. ГЕРОЙ. Словник синонімів Караванського
- відчайдух — -а, ч., розм. Про дуже хоробру, сміливу людину; прот. боягуз. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відчайдух — ВІДЧАЙДУ́Х, а, ч., ВІДЧАЙДУ́ХА, и, ч. і ж., розм. Дуже хоробра, смілива людина; протилежне боягуз. Дув [Іван] у відчаї .. Пустився, як керманич у люту повінь Черемоша без керма, без надії на який-небудь порятунок. Словник української мови у 20 томах
- відчайдух — див. хоробрий Словник синонімів Вусика
- відчайдух — СМІЛИ́ВЕЦЬ (смілива людина), СМІЛЬЧА́К рідше; ВІДЧАЙДУ́Х розм. (смілива людина, здатна на вкрай ризиковані вчинки), ВІДЧАЮ́ГА розм., ВІДЧАЯ́КА розм., УРВИ́ГОЛОВА розм., ШИБА́ЙГОЛОВА розм., ЗІРВИ́ГОЛОВА розм. рідше, ПАЛИ́ВОДА розм., ПАЛИ́СВІТ розм. Словник синонімів української мови
- відчайдух — ВІДЧАЙДУ́Х, а, ч., розм. Про дуже хоробру, сміливу людину; протилежне боягуз. Був [Іван] у відчаї.. Пустився, як керманич у люту повінь Черемоша без керма, без надії на який-небудь порятунок. Пустився, як той відчайдух Юра не раз пускався (Круш. Словник української мови в 11 томах