відчахувати

ВІДЧА́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЧАХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Відламувати, відокремлювати гілку від стовбура.

До дорозі він костурякою збивав траву, молоденькі вишні скручував, одчахував гілки (Мирний, IV, 1955, 97);

Нап’явсь, за гілочку смикнув.. І зараз гілку одчахнув (Котл., І, 1952, 124);

Страшна гроза.. вдаром громовиці у верховіття дуба відчахнула вузлувату гілляку (Цюпа, Назустріч.., 1958, 7);

// тільки док. Відірвати (палець, вухо й т. ін.). Відчахнути палець;

// перен., розм. Насильно відокремлювати, забирати, віднімати когось від кого-, чого-небудь.

Василь мовчки відчахнув від Ядвіги Лялю, і жінка зосталася у Степановій владі (Загреб., Спека, 1961, 181);

[Оксана:] Війна!.. Це вона очерствила його серце, це вона одчахнула його від мене (Мороз, П’єси, 1959, 35).

Значення в інших словниках

1. відчахувати — відча́хувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відчахувати — (гілку) відламувати; (палець) відривати, відтинати, відрізувати; (від кого) П. відлучати, відколювати; пор. ВІДОКРЕМЛЮВАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. відчахувати — -ую, -уєш, недок., відчахнути, -ну, -неш, док., перех. Відламувати, відокремлювати гілку від стовбура. || тільки док. Відірвати (палець, вухо й т. ін.). || перен., розм. Насильно відокремлювати, забирати, віднімати когось від кого-, чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. відчахувати — ВІДЧА́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЧАХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що. Відламувати, відокремлювати гілку від стовбура. По дорозі він костурякою збивав траву, молоденькі вишні скручував, одчахував гілки (Панас Мирний); Нап'явсь, за гілочку смикнув ..  Словник української мови у 20 томах
5. відчахувати — ВІДЛА́МУВАТИ (ламаючи, відокремлювати частину від цілого), ВІДЛО́МЛЮВАТИ, ОБЛА́МУВАТИ (перев. краї, кінці чого-небудь); ВІДЧА́ХУВАТИ (про гілки). — Док.: відлама́ти, відломи́ти, облама́ти, улама́ти (влама́ти) розм. відчахну́ти.  Словник синонімів української мови