відчахувати
ВІДЧА́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЧАХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що.
Відламувати, відокремлювати гілку від стовбура.
По дорозі він костурякою збивав траву, молоденькі вишні скручував, одчахував гілки (Панас Мирний);
Нап'явсь, за гілочку смикнув .. І зараз гілку одчахнув (І. Котляревський);
Страшна гроза .. вдаром громовиці у верховіття дуба відчахнула вузлувату гілляку (І. Цюпа);
// тільки док. Відірвати, відрізати (палець, вухо і т. ін.).
Відчахнути палець;
// кого, що, перен., розм. Насильно відокремлювати, забирати, віднімати когось від кого-, чого-небудь.
Василь мовчки відчахнув від Ядвіги Лялю, і жінка зосталася у Степановій владі (П. Загребельний);
[Оксана:] Війна!.. Це вона очерствила його серце, це вона одчахнула його від мене (З. Мороз).
Словник української мови (СУМ-20)