відчахуватися
ВІДЧА́ХУВАТИСЯ, ується, недок., ВІДЧАХНУ́ТИСЯ, не́ться, док.
Відламуватися, відокремлюватися від стовбура (про гілки).
Обвисаючи, відчахувалося від дерев крислате, товсте гілля (В. Козаченко);
Щоб вона [гілка] не відчахнулася під вагою фруктів, Бондаренчиха підперла її дубовою розсохою (І. Сенченко);
// перен., розм. Відходити від когось, залишати когось.
Після того, як одчахнувся од султана кримський хан, слобожани почали селитись по степах (О. Стороженко);
Степан відчахнувся від Пріськи, а вона зненавиділа його як зрадника (Л. Яновська).
Словник української мови (СУМ-20)