відчахуватися

ВІДЧА́ХУВАТИСЯ, ується, недок., ВІДЧАХНУ́ТИСЯ, не́ться, док.

Відламуватися, відокремлюватися від стовбура (про гілки).

Обвисаючи, відчахувалося від дерев крислате, товсте гілля (В. Козаченко);

Щоб вона [гілка] не відчахнулася під вагою фруктів, Бондаренчиха підперла її дубовою розсохою (І. Сенченко);

// перен., розм. Відходити від когось, залишати когось.

Після того, як одчахнувся од султана кримський хан, слобожани почали селитись по степах (О. Стороженко);

Степан відчахнувся від Пріськи, а вона зненавиділа його як зрадника (Л. Яновська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me