1. Словник української мови в 11 томах

відчахуватися

ВІДЧА́ХУВАТИСЯ, ується, недок., ВІДЧАХНУ́ТИСЯ, не́ться, док. Відламуватися, відокремлюватися від стовбура (про гілки).

Обвисаючи, відчахувалося від дерев крислате, товсте гілля (Коз., Сальвія, 1959, 194);

Щоб вона [гілка] не відчахнулася під вагою фруктів, Бондаренчиха підперла її дубовою розсохою (Сенч., Опов., 1959, 30);

// перен., розм. Відходити від когось, залишати когось.

Після того, як одчахнувся од султана кримський хан, слобожани почали селитись по степах (Стор., І, 1957, 176);

Степан відчахнувся від Пріськи, а вона зненавиділа його, як зрадника (Л. Янов., І, 1959, 282).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відчахуватися — відча́хуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відчахуватися — -ується, недок., відчахнутися, -неться, док. Відламуватися, відокремлюватися від стовбура (про гілки). || перен., розм. Відходити від когось, залишати когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відчахуватися — ВІДЧА́ХУВАТИСЯ, ується, недок., ВІДЧАХНУ́ТИСЯ, не́ться, док. Відламуватися, відокремлюватися від стовбура (про гілки). Обвисаючи, відчахувалося від дерев крислате, товсте гілля (В. Словник української мови у 20 томах