відчахувати
ВІДЧА́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЧАХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що.
Відламувати, відокремлювати гілку від стовбура.
По дорозі він костурякою збивав траву, молоденькі вишні скручував, одчахував гілки (Панас Мирний);
Нап'явсь, за гілочку смикнув .. І зараз гілку одчахнув (І. Котляревський);
Страшна гроза .. вдаром громовиці у верховіття дуба відчахнула вузлувату гілляку (І. Цюпа);
// тільки док. Відірвати, відрізати (палець, вухо і т. ін.).
Відчахнути палець;
// кого, що, перен., розм. Насильно відокремлювати, забирати, віднімати когось від кого-, чого-небудь.
Василь мовчки відчахнув від Ядвіги Лялю, і жінка зосталася у Степановій владі (П. Загребельний);
[Оксана:] Війна!.. Це вона очерствила його серце, це вона одчахнула його від мене (З. Мороз).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відчахувати — відча́хувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відчахувати — (гілку) відламувати; (палець) відривати, відтинати, відрізувати; (від кого) П. відлучати, відколювати; пор. ВІДОКРЕМЛЮВАТИ. Словник синонімів Караванського
- відчахувати — -ую, -уєш, недок., відчахнути, -ну, -неш, док., перех. Відламувати, відокремлювати гілку від стовбура. || тільки док. Відірвати (палець, вухо й т. ін.). || перен., розм. Насильно відокремлювати, забирати, віднімати когось від кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відчахувати — ВІДЛА́МУВАТИ (ламаючи, відокремлювати частину від цілого), ВІДЛО́МЛЮВАТИ, ОБЛА́МУВАТИ (перев. краї, кінці чого-небудь); ВІДЧА́ХУВАТИ (про гілки). — Док.: відлама́ти, відломи́ти, облама́ти, улама́ти (влама́ти) розм. відчахну́ти. Словник синонімів української мови
- відчахувати — ВІДЧА́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЧАХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Відламувати, відокремлювати гілку від стовбура. До дорозі він костурякою збивав траву, молоденькі вишні скручував, одчахував гілки (Мирний, IV, 1955, 97); Нап’явсь, за гілочку смикнув.. Словник української мови в 11 томах