відчеплений
ВІДЧЕ́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відчепи́ти;
// У знач. прикм.
Їхній одчеплений вагон довго возили, переводили на різні колії (Кач., II, 1958, 350);
Сава Петрович.. на відчепленому паровозі помчав уперед (Донч., VI, 1957, 177).
Словник української мови (СУМ-11)