відьмити

ВІ́ДЬМИТИ, млю, миш; мн. ві́дьмлять; і ВІДЬМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., заст. Займатися відьомством; чаклувати.

Палажка тричі перехрестилась, щось пошептала — вже й не знаю, чи молилась, чи відьмила (Н.-Лев., II, 1956, 13);

У нас одна жінка хотіла навчитись відьмувати (Барв., Опов.., 1902, 55).

Значення в інших словниках

1. відьмити — ві́дьмити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відьмити — -млю, -миш; мн. відьмлять; і відьмувати, -ую, -уєш, недок. Займатися відьомством; чаклувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відьмити — ВІ́ДЬМИТИ див. відьмува́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. відьмити — ЧАКЛУВА́ТИ (робити магічні дії, рухи й замовляння, за допомогою яких нібито можна вплинути на людей і природу), ЧАРУВА́ТИ, ЗАЧАРО́ВУВАТИ, ЗАКЛИНА́ТИ, ХИМОРО́ДИТИ заст.; НАГОВО́РЮВАТИ розм., НАШІ́ПТУВАТИ заст., ШЕПТА́ТИ заст.  Словник синонімів української мови
5. відьмити — Відьмити, -млю, -миш гл. Колдовать, чародѣйствовать. Параска плеще громаді, що я відьмила. Левиц. ПЙО. I. 375.  Словник української мови Грінченка