відьмин

ВІ́ДЬМИН, а, е, заст. Належний відьмі.

Усі люди любили її старшенького, тільки один Корнюша Безбородько в’ївся в нього, неначе відьмине помело в живе дерево (Стельмах, Хліб.., 1959, 528).

Значення в інших словниках

1. відьмин — ві́дьмин прикметник  Орфографічний словник української мови
2. відьмин — -а, -е. Належний відьмі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відьмин — ВІ́ДЬМИН, а, е. Належний відьмі. У правиці [Омелько] тримав мушкет, лівицею не в намітку відьмину вчепився, а затис ремінь вуздечки (Ю. Логвин); У відьминій чаші-ковчезі спалахнуло синє полум'я, і з нього вискочила метка чорна вивірка (В. Шкляр).  Словник української мови у 20 томах
4. відьмин — Відьмин, -на, -не Вѣдьминъ, принадлежащій вѣдьмѣ. відьмине зілля. раст. Cirsium arvense Scop = осот. ЗЮЗО. І. 118.  Словник української мови Грінченка