відьмин
ВІ́ДЬМИН, а, е.
Належний відьмі.
У правиці [Омелько] тримав мушкет, лівицею не в намітку відьмину вчепився, а затис ремінь вуздечки (Ю. Логвин);
У відьминій чаші-ковчезі спалахнуло синє полум'я, і з нього вискочила метка чорна вивірка (В. Шкляр).
Словник української мови (СУМ-20)