відьмачий
ВІДЬМА́ЧИЙ, а, е.
Те саме, що відьо́мський.
– Не роби з себе ягничку, бо коли у тебе й є хвіст, то не овечий. – А який же? – Відьмачий! (Ю. Яновський);
Посміхаючись в сутінках до Вутаньки злорадною, відьмачою усмішкою, вона [баба] ніби насувалася зверху на дівчину (О. Гончар);
В Холодній Балці ніч відьмача, Чорти в зеленому чаду (М. Вінграновський).
Словник української мови (СУМ-20)