1. Словник української мови у 20 томах

відьмин

ВІ́ДЬМИН, а, е.

Належний відьмі.

У правиці [Омелько] тримав мушкет, лівицею не в намітку відьмину вчепився, а затис ремінь вуздечки (Ю. Логвин);

У відьминій чаші-ковчезі спалахнуло синє полум'я, і з нього вискочила метка чорна вивірка (В. Шкляр).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відьмин — ві́дьмин прикметник Орфографічний словник української мови
  2. відьмин — -а, -е. Належний відьмі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відьмин — ВІ́ДЬМИН, а, е, заст. Належний відьмі. Усі люди любили її старшенького, тільки один Корнюша Безбородько в’ївся в нього, неначе відьмине помело в живе дерево (Стельмах, Хліб.., 1959, 528). Словник української мови в 11 томах
  4. відьмин — Відьмин, -на, -не Вѣдьминъ, принадлежащій вѣдьмѣ. відьмине зілля. раст. Cirsium arvense Scop = осот. ЗЮЗО. І. 118. Словник української мови Грінченка