візничий

ВІЗНИ́ЧИЙ, чого, ч., заст. Візник (у 1 знач.).

[Петро:] Треба тільки свого візничого відправити, нехай не жде (Сам., II, 1958, 157).

Значення в інших словниках

1. візничий — -чого, ч., заст. Візник (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. візничий — ВІЗНИ́ЧИЙ, чого, ч., заст. 1. Візник (у 1 знач.). [Петро:] Треба тільки свого візничого відправити, нехай не жде (В. Самійленко); Колісниця зачепилася колесом за стовп, перехнябилася...  Словник української мови у 20 томах
3. Візничий — Візни́чий іменник чоловічого роду сузір'я  Орфографічний словник української мови
4. візничий — ВІЗНИ́К (людина, яка править кіньми звичайно у найманій підводі, найманому екіпажі), КУ́ЧЕР, ПОГО́НИЧ, ЛОМОВИ́К (той, хто перевозить важкі вантажі); БИНДЮ́ЖНИК (БЕНДЮ́ЖНИК) розм. (той, хто перевозить вантажі на биндюгах); ХУ́РЩИК розм., ВІЗНИ́ЦЯ заст.  Словник синонімів української мови
5. візничий — Візничий, -чого м. = візник. Велю коникам вівса дати, а візничому підождати. Грин. ІІІ. 491.  Словник української мови Грінченка