Словник української мови в 11 томах

вінценосець

ВІНЦЕНО́СЕЦЬ, сця, ч., заст., уроч. Монарх, цар.

[Василько:] Було так, щоб державний вінценосець Своєму слову зрадив, віру вбив?.. (Крот., Вибр., 1959, 540).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. вінценосець — вінцено́сець іменник чоловічого роду, істота книжн.  Орфографічний словник української мови
  2. вінценосець — -сця, ч., заст., уроч. Монарх, цар.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вінценосець — ВІНЦЕНО́СЕЦЬ, сця, ч., уроч. Монарх, цар. [Василько:] Було так, щоб державний вінценосець Своєму слову зрадив, віру вбив?.. (Є. Кротевич).  Словник української мови у 20 томах
  4. вінценосець — МОНА́РХ (самовладний голова держави), ВІНЦЕНО́СЕЦЬ заст., ПОРФІРОНО́СЕЦЬ заст., КЕ́САР заст., ЦЕ́ЗАР заст.; ЦІ́САР (ЦЕ́САР) заст. (перев. в Австро-Угорщині); ДЕРЖА́ВЕЦЬ заст. (володар, що має права такого голови держави); САМОДЕ́РЖЕЦЬ, АВТОКРА́Т книжн.  Словник синонімів української мови