вінчестер
ВІНЧЕ́СТЕР, а, ч. Вид мисливської рушниці.
Ремо зацікавили рушниці вартових. Це були старовинні німецькі на одну кулю вінчестери, що їх набивали шомполами (Досв., Гюлле, 1961, 60);
Тріснуло ще раз по раз. Після того затарабанили вінчестери всіх мисливців (Трубл., І, 1955, 147).
Словник української мови (СУМ-11)