вінчатися

ВІНЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.

1. Вступати в шлюб за церковним обрядом.

Чи всі ж тії та вінчаються, Що любляться та кохаються? (Укр.. лір. пісні, 1958, 211);

В церкві вінчалось разом десять пар молодих (Н.-Лев., І, 1951, 18).

2. перен. Завершуватися, закінчуватися чим-небудь.

Вони [лемківські церкви] ..тризрубові, і кожний зруб вінчається окремим верхом (Дерев. зодч. Укр., 1949, 47).

Значення в інших словниках

1. вінчатися — вінча́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вінчатися — Брати шлюб, ставати під вінець, іти до вінця <�шлюбу>; П. завершуватися.  Словник синонімів Караванського
3. вінчатися — Приймати Таїнство Вінчання; брати шлюб; шлюбуватися  Словник церковно-обрядової термінології
4. вінчатися — -аюся, -аєшся, недок. 1》 Вступати в шлюб за церковним обрядом. 2》 перен. Завершуватися, закінчуватися чим-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. вінчатися — Шлюбуватися, шлюбитися, зішлюбуватися, зішлюбитися, пошлюбуватися, пошлюбитися, див. женитися  Словник чужослів Павло Штепа
6. вінчатися — ВІНЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок. 1. Вступати в шлюб за церковним обрядом. Чи всі ж тії та вінчаються, Що любляться та кохаються? (з народної пісні); В церкві вінчалось разом десять пар молодих (І. Нечуй-Левицький); Цивільні закони не були стійкими, ..  Словник української мови у 20 томах
7. вінчатися — вінча́тися вул. 1. судитися (м, ср)||процесуватися 2. відбувати покарання (м, ср)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. вінчатися — див. одружуватися  Словник синонімів Вусика
9. вінчатися — ОДРУЖИ́ТИСЯ з ким і без додатка (про чоловіка, жінку — взяти шлюб), на кому (тільки про чоловіка); ПОЖЕНИ́ТИСЯ, ПОЄДНА́ТИСЯ, СПАРУВА́ТИСЯ, ПОБРА́ТИСЯ, ПРИСТРО́ЇТИСЯ розм., ПОДРУЖИ́ТИСЯ розм., ОБКРУТИ́ТИСЯ розм., ПОШЛЮ́БИТИ фольк., книжн.  Словник синонімів української мови
10. вінчатися — Вінчатися, -чаюся, -єшся гл. Вінчаться. А на третє поле став кінь спотикаться: вернімося, дівчино, не будем вінчаться. н. п. вінчатонько, -ка, с. Маленькій вѣнокъ. Сховайтеся, дівчатонька, під зелені вінчатонька. Грин. ІІІ. 92.  Словник української мови Грінченка