вінчатися —
вінча́тися дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
вінчатися —
Брати шлюб, ставати під вінець, іти до вінця <�шлюбу>; П. завершуватися.
Словник синонімів Караванського
вінчатися —
-аюся, -аєшся, недок. 1》 Вступати в шлюб за церковним обрядом. 2》 перен. Завершуватися, закінчуватися чим-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вінчатися —
Шлюбуватися, шлюбитися, зішлюбуватися, зішлюбитися, пошлюбуватися, пошлюбитися, див. женитися
Словник чужослів Павло Штепа
вінчатися —
ВІНЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок. 1. Вступати в шлюб за церковним обрядом. Чи всі ж тії та вінчаються, Що любляться та кохаються? (з народної пісні); В церкві вінчалось разом десять пар молодих (І. Нечуй-Левицький); Цивільні закони не були стійкими, ..
Словник української мови у 20 томах
вінчатися —
вінча́тися вул. 1. судитися (м, ср)||процесуватися 2. відбувати покарання (м, ср)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
вінчатися —
див. одружуватися
Словник синонімів Вусика
вінчатися —
ОДРУЖИ́ТИСЯ з ким і без додатка (про чоловіка, жінку — взяти шлюб), на кому (тільки про чоловіка); ПОЖЕНИ́ТИСЯ, ПОЄДНА́ТИСЯ, СПАРУВА́ТИСЯ, ПОБРА́ТИСЯ, ПРИСТРО́ЇТИСЯ розм., ПОДРУЖИ́ТИСЯ розм., ОБКРУТИ́ТИСЯ розм., ПОШЛЮ́БИТИ фольк., книжн.
Словник синонімів української мови
вінчатися —
ВІНЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок. 1. Вступати в шлюб за церковним обрядом. Чи всі ж тії та вінчаються, Що любляться та кохаються? (Укр.. лір. пісні, 1958, 211); В церкві вінчалось разом десять пар молодих (Н.-Лев., І, 1951, 18). 2. перен.
Словник української мови в 11 томах
вінчатися —
Вінчатися, -чаюся, -єшся гл. Вінчаться. А на третє поле став кінь спотикаться: вернімося, дівчино, не будем вінчаться. н. п. вінчатонько, -ка, с. Маленькій вѣнокъ. Сховайтеся, дівчатонька, під зелені вінчатонька. Грин. ІІІ. 92.
Словник української мови Грінченка