віритися
ВІ́РИТИСЯ, иться, недок., безос. Бути певним у правильності, правдивості чого-небудь.
Може, там десь.. і лунають сміх людський та голоси, але у се віриться мало (Коцюб., II, 1955, 324);
Чомусь не вірилось, щоб Назіра теж була тут (Ле, Міжгір’я, 1953, 238).
Словник української мови (СУМ-11)