віритися
ВІ́РИТИСЯ, иться, недок., безос., кому.
Бути певним у правильності, правдивості чого-небудь.
Чомусь не вірилось, щоб Назіра теж була тут (Іван Ле);
І тяжко віриться, що роки по наших душах протрублять (В. Стус);
// Здаватися справжнім, істинним.
Може, там десь .. і лунають сміх людський та голоси, але у се віриться мало (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)