1. Словник української мови у 20 томах

віритися

ВІ́РИТИСЯ, иться, недок., безос., кому.

Бути певним у правильності, правдивості чого-небудь.

Чомусь не вірилось, щоб Назіра теж була тут (Іван Ле);

І тяжко віриться, що роки по наших душах протрублять (В. Стус);

// Здаватися справжнім, істинним.

Може, там десь .. і лунають сміх людський та голоси, але у се віриться мало (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віритися — ві́ритися дієслово недоконаного виду безос. Орфографічний словник української мови
  2. віритися — -иться, недок., безос. Бути певним у правильності, правдивості чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віритися — ВІ́РИТИСЯ, иться, недок., безос. Бути певним у правильності, правдивості чого-небудь. Може, там десь.. і лунають сміх людський та голоси, але у се віриться мало (Коцюб., II, 1955, 324); Чомусь не вірилось, щоб Назіра теж була тут (Ле, Міжгір’я, 1953, 238). Словник української мови в 11 томах