вірність
ВІ́РНІСТЬ, ності, ч. Властивість за знач. ві́рний 1.
Я бачу вірність друзів бойових, І нашу юність, славою сповиту (Стельмах, Жито.., 1954, 29);
Вірність революційному духові марксизму була головною особливістю Комінтерну (Ком. Укр., 9, 1964, 19).
Словник української мови (СУМ-11)