вір’я

ВІР’Я́, рідко ВОР’Я́, я, с.

1. збірн. Жердини для огорожі.

2. Огорожа з жердин.

Вона одразу почула, що якесь горе вже йде до неї, вже ніби заглядає у двір через вір’я (Н.-Лев., III, 1956, 333);

Через вор’я перелізти (Сл. Гр.).